газовик Написал(а):
-------------------------------------------------------
> За віконцем весна розквітала
> Небо повнилось першим дощем.
> Я стояв і нарізував сало
> Величезним кухонним ножем
> Ніж ходив у руках методично
> І чомусь пригадалось мені
> Безневинне таке й симпатичне
> Ніжне тіло тієї свині
> Пролетіло життя мов хвилина
> Добрим словом ніхто не зігрів,
> Що ти бачила, бідна скотина,
> Лиш корито та засраний хлів.
> І тоді, мов обрікши на муки,
> Хтось встромив в твоє серце ножа
> Ти збагнула, що люди тварюки,
> І твоя відлетіла душа.
> Ти далеко тепер, моя бджілко,
> У своїм, у свинячім раю,
> Я ж на кухні сиджу, п'ю горілку
> І тебе потихеньку жую.
> Я не злодій, не кат, не злочинець.
> В мене друзі, робота, сім'я,
> Та який же я, блин, українець
> Якщо сала не їстиму я?..
За окном весна расцветала
Небо полнилось первым дождем.
Я стоял и нарезывал сало
Огромным кухОнным ножом
Нож ходил в руках методично
И почему-то вспомнилось мне
Невинное такое и симпатичное
Нежное тело той свиньи
Пролетела жизнь как хвилинка
Добрым словом никто не согрев,
Что ты видела, бедная свинка,
Лишь корыто и засраный хлев.
И тогда, обрекая на муки,
Лопнуло сердце от касанья ножа
Ты поняла, что люди падлюки,
И твоя отлетела душа.
Ты далеко теперь, моя пчелка,
В своем, в свинском раю,
Я на кухне сижу, пью водку
И тебя потихоньку жую.
Я не вор, не палач, не преступник.
У меня друзья, работа, семья,
Но какой же я, блин, украинский
Если сала не буду есть я? ..
